Перший шаблон в WordPress
Хіба коти і справді безсоромні егоїсти?
Коли ваш котик нахабно вимагає їжу або розкинувся у вашому ліжку, важко позбутися відчуття, що ці тварини дбають лише про себе.
Шоста ранку, а кішка торкається лапою вашого обличчя. “Час прокидатися”, – каже всім своїм виглядом ця нахабна рижа мордочка. Їй байдуже, що ви не виспалися, – вона хоче їсти.
Більшість людей упевнені, що коти – найбільш егоїстичні тварини в світі, зосереджені лише на задоволенні власних потреб. Але ми вирішили перевірити цей поширений стереотип і запитали наших читачів, чи справді коти – егоїстичні тварини.
Декому це запитання взагалі не сподобалося. “Що означає “егоїстичні”? Егоїзм – людська риса”, – пише Енн Халім.
“Про жодну тварину на можна сказати, що вона егоїстична”, – погоджується Кевін Бонін.
Звісно, з’ясувати це питання не легко, але ми не зупинимось.
У праці 1871 року “Походження людини” Чарльз Дарвін писав, що розум тварини схожий на наш у багатьох аспектах. “Різниця між розумом людини і вищих тварин – лише кількісна, а не якісна”, – писав науковець.
Якщо це правда, то, безумовно, кішка – як і будь-яка інша тварина – може відповідати визначенню “егоїзму”, яке дає Оксфордський словник: “Стурбованість переважно власною особистою вигодою або задоволенням”.
Більшість читачів погоджуються з думкою, що кота цікавить лише його власна персона.
“Чи егоїстичні кішки??? Це як питати, чи має папа римський балкон?!” – жартує Джейн Рамсден. “Я би сказав, що кожний котик має особистість” – пише Ден Окенескі. “Кішки абсолютно корисливі тварини, – каже Франкатон Дірабіс. – Добре, що вони милі і пухнасті”.
Вони кажуть, що їхні коти, навпаки, здатні на безкорисливі, навіть альтруїстичні, вчинки. Альтруїзм визначається як “самовіддана турбота про добробут інших”.
А як інакше пояснити звичку котів приносити своїм хазяїнам подарунки? Так бачить Кріс Р. Ейнсворт звичку свого кота залишати “обезголовлену мишу / кролика / птаха / бурундука / білочку” на порозі його будинку.
Котяча щедрість не завжди пов’язана з мертвими тваринами. Кішки Сари Претт приносять їй живих тварин, а також кубики льоду або її шпильки для волосся. “Це так мило”, – пише вона. А кішки Мері Йожвак кладуть іграшки біля дверей її спальні.
Більшість котів також дуже тонко відчувають настрій своїх господарів.
Жаклін Тонг, приміром, розповідає, як кішка не відходила від неї під час пологів, які тривали довгих 19 годин. Вона “облизувала моє обличчя між переймами”, – каже жінка.
У Девіда Пенна колись було кошеня, як намагалося втішити свого господаря, коли в того дуже болів зуб. Воно терлося об його щоку і присипляло його муркотінням.
А кішка Джессіки Наташі А. завжди намагається розрадити своїх домашніх, коли хтось із них сумує.
Подібні історії свідчать, що коти не завжди такі холодні та розважливі, якими їх зазвичай зображують.
Щоб розібратися у вкрай складному характері пухнастих домашніх улюбленців, треба звернутися до походження кішок, каже Єва Лейтон. “Домашні коти і досі мають міцні основні інстинкти, головні з яких – обережність і турбота про себе”.
Ми знаємо, що наші домашні тварини є нащадками кота лісового (Felis Silvestris). Цей вид хижих ссавців вирізняється надзвичайно незалежним характером, тож не дивно, що і його одомашнені родичі також найкраще почуваються на самоті.
Але чому процес одомашнення тварин не позбавив їх незалежної вдачі? Річ у тім, що котів одомашнювали не так, як інших тварин, коли люди ретельно обирали, яку саме тварину розводити і які її риси розвивати.
Замість цього, коти, здається, самі керували процесом свого приручення.
“Коти в цьому сенсі більше схожі на мишей і щурів або горобців і голубів”, – каже Карлос Дрісколл, генетик з Національного інституту проблем алкоголізму в Роквіллі, у штаті Меріленд, США.
Генетичне дослідження, проведене в 2007 році доктором Дрісколлом і його колегами, показало, що всі домашні коти походять від Кота лісового, який мешкав на Близькому Сході – території, відомої як “Родючий півмісяць”. Саме в цій “колисці цивілізації”, де люди почали оселятися більш ніж 10 тисяч років тому, в їхніх домівках з’явилися перші кішки.